Історія винаходу контактних лінз

Історія

Ера контактних лінз почалася в 1887 році виробництвом першої контактної лінзи зі скла. З часом цю модель почали вдосконалювати, наприклад, литтям рогівки, щоб лінза на оці краще сиділа, а пізніше скляні контактні лінзи почали виробляти за розміром пацієнта. У 1933 році, після винаходу плексигласу, контактні лінзи почали виробляти з цього більш легкого матеріалу, що сприяло покращенню центрацію лінзи на оці.

В 1952-1955 роках у Чехословаччині працювали над винаходом вигідних полімерів Отто Віхтерле, який був професором VŠCHT в Празі, і Драгослав Лім, його кращий студент і асистент. Донині існує історія відкриття полімерів для контактних лінз, як на початку 1955 Лім не встиг закінчити роботу, заплановану на той день, і свій синтезований продукт не доробив, тому що поспішав на поїзд додому до Сеноград. На наступний ранок виявив, що суміш за ніч перетворилася в м'яку прозору масу. Так виник основний матеріал для м'яких контактних лінз. Пізніше, 23 квітня 1955 року, був винайдений гідрофільний гель під назвою polyHEMA під номером 91918. Потім, в 60-х роках, Віхтерле і Лім ввели технологію виробництва контактних лінз відцентровим литтям. Цей виробничий процес значно знизив собівартість контактних лінз і сприяв їх масовому поширенню.

У сімдесятих роках м'які і тверді лінзи розвивалися одночасно з появою нових матеріалів:

• тверді лінзи з новим газопроникним матеріалом;
• м'які лінзи з подальшими винайденими вдосконаленими полімерами.

Розвиток триває до сьогоднішніх днів.